Як і завжди, торкаються слова,
Що брат звіщає Божому народу.
Я дякую, Господь, що я жива,
Спасена і що в Церкві я Христовій!
Я дякую, мій Бог, за зібрання,
За всіх братів і також за сестричок:
Тут істина, тут Ти, тут благодать.
Ми славимо Тебе і возвеличуєм!
Ти так нас полюбив, що в світ прийшов,
Залишивши престол і вічну славу.
Прийшов на смерть, на хрест за нас пішов,
Помер, воскрес, вознісся в небо славно.
Ти зараз по правиці від Отця.
У Нього просиш, щоб продовжив милість,
Щоб ще продовжив благодаті час,
Щоб ще якась людина відродилась,
Покаялась в гріхах, Тебе знайшла,
Довірила життя Святому Богу.
Спасителю, Ти - Той, Хто любить нас,
Наш добрий Бог, Ісус, предвічне Слово!
Ти- Брат, Ти - Друг, Святий і Вірний Ти!
Радіємо Тобі і славословимо.
Схиляємо серця в пошані ми,
Тобі хвалу і славу всі возносимо!
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 2283 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Цветок надежды. - Анатолий Бляшук Иисус, рассказывая ученикам о Царстве Небесном, сравнивал его с горчичным семенем: «…Царство Небесное подобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своем, которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет, бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвях его». (Матф.13:31,32). Бог посеял в наших сердцах семя Своей любви, которое растет и утверждается в нас, и наша ответственность, чтобы этому семени было комфортно в наших сердцах, и тогда оно вырастит и принесет свои плоды….
