| Пустота у душі, пустота... Не кажи, що не маєш її,
 Бо ти ходиш у темряві зла,-
 Так проводиш життя без Христа.
 
 Часто серце і плаче й болить,
 Сумнів душу твою розриває,
 Але маска обличчя "красить",
 Біль сердечний вона прикриває.
 
 Хоч радіють й сміються уста,
 Душа ж стомлена тужить й шукає,
 Хто б поміг їй й подав співчуття?,-
 Те, що так їй не вистачає.
 
 Не кажи, що тобі всеодно,
 Не цікавить насущне питання:
 Що ж то буде за гробом дано?-
 Є в душі кожній дане жадання.
 
 Хоч спотворена людська душа,
 Все ж жадає Створителя свого,
 Й як раніше, як чиста була,
 Знову прагне до Бога Святого...
 
 Пустота ця - важка пустота,..
 Наповняла колись й моє серце,
 Та коли я пізнала Христа,
 Бог подав мені новеє серце.
 
 Він загоїв усякий мій біль,
 Злікував понівечені рани,
 І направив в небесную вись
 Привідкривши Свої благі плани.
 
 Та найбільше - простив весь мій гріх
 І душа вже не мучиться в ньому,
 А іще дати смілість Він зміг,
 Смерті вже не боюся я тому.
 
 Пустоту у душі, пустоту,
 Не заповнять ніякі розваги,
 Бо це місце належить Христу,-
 Та ти це не береш до уваги.
 
 За тебе Іісус умирав,
 Щоб тобі дарувати спасіння,
 На Голгофі Він там постраждав,
 Щоб й тобі дарувати нетління.
 
 Так давно Бог тебе полюбив,
 І так міцно Він любить й до нині,
 Він так хоче, щоб ти не грішив,
 Перемогу дає Він у Сині.
 
 Слід прийти лиш тобі до Христа,
 Й лиш Йому, все як є розказати,
 Він один розуміє серця,
 Й тільки Він може їх лікувати.
 
 Якщо ти в покаянні прийдеш
 Й впадеш низько до Господа Бога,
 Та Ісуса у серце приймеш,
 Стане впевнена твоя дорога.
 
 Радість Він не земную пішле,
 Що живе не в обличчі, а в серці,
 Гріх усякий з душі Він здійме
 І дасть нові бажання у серці.
 
 
 
 
 |