Просила община Всесильного Бога,
О том, чтобы Он, в день воскресный пророка
Направил для блага в молитвенный дом.
Молились усердно и ночью и днём.
Пресвитер и пастор, по воле своей
Полгода встречая пришедших людей,
Как братьев родных заключали в объятья…
Исчезли обиды, а с ними проклятья.
Полгода прошло, не заметно и год,
Умчался, куда-то смущая народ.
Входящих в собранье, встречали скромнее.
Пресвитер и пастор, объятья жалея,
Не всех обнимали, лишь только своих:
Богатых, старейшин, друзей и родных.
Пришедших же вновь, хоть взашей и не гнали,
Не слушали вовсе и тайно ругали.
Молила община Всесильного Бога,
И Бог им направил в день званый пророка.
Пришёл летним днём, когда все позабыли,
О чём в своё время Иисуса просили.
Никто не заметил, как странник зашёл
Присел на скамейку, всех взглядом обвёл…
Он не был старейшиной, другом богатым,
Он не был священнику кумом иль сватом,
Из членов общины не знал никого
И люди не знали пришельца сего.
Приветили скромно, взашей не прогнали,
Но слушать пророка в собранье не стали.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
